Що відбувається з нашою психікою на третьому році повномасштабної війни?

Наша психіка, мов корабель у штормі, намагається втриматися на плаву. Тривала війна – це виснажлива подорож, під час якої ми втрачаємо орієнтири і відчуваємо себе самотніми. Кожен день – це боротьба зі стихією, яка забирає у нас сили, надію і навіть частинку нас самих.

Спочатку ми мобілізували всі свої ресурси, але з часом відчуваємо, як вони виснажуються. Ми стаємо більш дратівливими, менш терплячими до змін і несподіванок. Навіть найпростіші завдання здаються нездоланними. Наша поведінка стає більш передбачуваною, ми уникаємо новизни і шукаємо втіхи у звичних речах. Це природна реакція на стрес, коли організм намагається зберегти енергію.

Але не варто забувати, що ми – не бездушні машини. Наша душа прагне свободи, радості і нових вражень. Ми всі потребуємо емоційної підтримки, спілкування і можливості виразити свої почуття.

Наша психіка – це сад, який потребує постійного догляду.

Тож давайте будемо шукати маленькі радощі, піклуватися один про одного і вірити в краще майбутнє.