Мама

 Мама — це перший дім, у якому ми з’являємось ще до народження. Вона створює всередині себе умови для нашого зародження, росту й розвитку.

Мама матеріалізує нас у цей світ, даруючи не лише життя, а й простір любові, турботи та безпеки. Вона відкриває перед нами світ і тримає двері відчиненими, навіть коли ми давно вийшли у доросле життя. Її вдячність Богові за нас — це тиха сила, яка оберігає.

Дякую Богові, що моя мама ще поруч. Що я можу бачити її очі, чути її голос, відчувати її турботу. Це благословення, за яке я вдячна щодня.

І дякую за ще один безцінний дар — що я теж Мама. Що маю честь нести це велике ім’я, ділитись любов’ю, піклуватись, оберігати, творити свій простір любові для інших.

Мама — це не лише роль. Це місія. Це молитва. Це вічна присутність.

Ти — м’яке світло, що гріє зсередини.

Ти — аромат млинців,

нитки любові в кожному жесті,

погляд, який завжди бачить глибше.

Коли ти поруч — світ стає простим.

Коли ти кажеш «Як добре…»,

я вірю, що все справді добре.

Дякую тобі за турботу, за тепло,

за благословіння жити.

Я несу твоє світло в собі. Завжди

29.06.2025