Алгоритми розвитку

  5 правил про ОСОБИСТІ КОРДОНИ  Особисті кордони -це правила, за якими інші люди знають, як з нами можна поводитися, а як не можна для нашого емоційного добробуту.   Пропоную розглянути 5 основних правил, як про наші кордони дізнаються інші люди: 1. Відповідальність за власні кордони лежить лише на нас. Тільки ми визначаємо особисті кордони. В іншому разі, якщо ми їх не визначили,  наші кордони 100% порушать. Якщо ми їх не захищаємо, ми 💯% їх втратимо. 2. Через емоції, а саме, невербальне мовлення ми показуємо іншим, що нам це неприємно/образливо/прикро/не подобається. Наше тіло через міміку, жести, дистанцію, тембр та інше транслює емоції. Якщо ми блокуємо емоції гніву, тому, що з дитинства нам говорили, що злитись погано, то і інші не зрозуміють ваше неподобство. 3. Я-повідомлення +ввічливе прохання. Наша задача донести про свої почуття, коли інша людина не розуміє невербальне мовлення. Ми проговорюємо, що нам це не подобається і ввічливо просимо більше так ...

  Самотність - цей не лише стан або почуття, це ще і образ думок, внутрішня ментальна концепція, своєрідний погляд на те, що відбувається з собою, погляд на свої стосунки зі світом та з іншими людьми.  Багато в чому самотність проявляє себе як когнітивна установка, що приводить людину в деяким внутрішнім обмеженням, що перешкоджають самореалізації і самоствердженню серед інших людей. Для того, щоб поглянути у цей бік, опрацюємо наступні запитання: Вправа 1. 2. "Метафори і символи самотності" У цій техніці ми досліджуємо тему самотності в усьому різноманітті його проявів і сенсів. Вам необхідно підібрати образи, алегорії, метафори, які могли б виразити ваші уявлення про самотність, - в його негативних і позитивних значеннях. Це буде ваш персональний "словник образів самотності". Ваше завдання - класифікувати образи, форми самотності, і описати їх. 3. "Мої опори" Існує стійка ілюзія, що інші люди, особливо якщо їх багато, можуть позбавити нас від самотності....

  Хто такі Інші? - Це усе ті, кого ми не вважаємо собою, але хто так само як і ми, є людьми. Ми  проявляємось  тільки у присутності іншого.  Ми завжди виступаємо "об'єктами" пізнання Іншого, і в силу цього самі стаємо суб'єктами, що пізнають. Наше пізнання  орієнтоване в зовні, де наше сприйняття шукає присутності Іншого, який може послужити для нас первинним дзеркалом, в якому ми почнемо відбиватися для того, щоб упізнати себе і зрозуміти, які ми. Сартр у своє знаменитій п'єсі    "За закритими дверима", написав: "Пекло - це інші".  Тортури іншими в цьому випадку триватиме, поки ми живі. Пекло інших виникає тоді, коли в їх очах ми перестаємо відбиватися і упізнавати себе. Пекло інших виникає тоді, коли для нас стає неможливим самопізнання. І вони вимагають усієї нашої концентрації на пізнанні їх.  У "бутті-для-себе" зникає людина. Світ перетворюється на безликий простір інших. Кожна ситуація "для-себе" призводить до зникненн...

Природа людини таємнича. Людина не самодостатня. У нас існує полюс іншості, який створює альтернативу усіму тому, що ми знаємо про себе. І цей полюс задає траєкторію нашого подальшого розвитку. Ми рухаємося від вже відомого у бік невідомого, за яким ховається таємниче і загадкове щось, властиве нашій природі, але що приймається на віру як допущення того, що воно є те, що перевершує нас. Таємничий світ душі людини певною мірою представляє небезпеку для буденного існування, оскільки там ховаються сили, непідвладні і некеровані. Ми мало що знаємо про них, але ми з ними стикаємося - у своїх афектах, в сновидіння, в їх проекціях на події життя і на інших людей.  Усередині себе ми маємо таємницю. Забутий досвід дитинства, витіснені враження, символічні послання життя, зміст колективної психіки, який виходить за рамки нашої суб'єктності в простір релігії, історії і культури. Розкриття таємниці відбувається у вигляді концептуалізації сенсу. Таємне послання події несе для нас потенціал сенс...