Алгоритми розвитку

  5 правил про ОСОБИСТІ КОРДОНИ  Особисті кордони -це правила, за якими інші люди знають, як з нами можна поводитися, а як не можна для нашого емоційного добробуту.   Пропоную розглянути 5 основних правил, як про наші кордони дізнаються інші люди: 1. Відповідальність за власні кордони лежить лише на нас. Тільки ми визначаємо особисті кордони. В іншому разі, якщо ми їх не визначили,  наші кордони 100% порушать. Якщо ми їх не захищаємо, ми 💯% їх втратимо. 2. Через емоції, а саме, невербальне мовлення ми показуємо іншим, що нам це неприємно/образливо/прикро/не подобається. Наше тіло через міміку, жести, дистанцію, тембр та інше транслює емоції. Якщо ми блокуємо емоції гніву, тому, що з дитинства нам говорили, що злитись погано, то і інші не зрозуміють ваше неподобство. 3. Я-повідомлення +ввічливе прохання. Наша задача донести про свої почуття, коли інша людина не розуміє невербальне мовлення. Ми проговорюємо, що нам це не подобається і ввічливо просимо більше так ...

  Самотність - цей не лише стан або почуття, це ще і образ думок, внутрішня ментальна концепція, своєрідний погляд на те, що відбувається з собою, погляд на свої стосунки зі світом та з іншими людьми.  Багато в чому самотність проявляє себе як когнітивна установка, що приводить людину в деяким внутрішнім обмеженням, що перешкоджають самореалізації і самоствердженню серед інших людей. Для того, щоб поглянути у цей бік, опрацюємо наступні запитання: Вправа 1. 2. "Метафори і символи самотності" У цій техніці ми досліджуємо тему самотності в усьому різноманітті його проявів і сенсів. Вам необхідно підібрати образи, алегорії, метафори, які могли б виразити ваші уявлення про самотність, - в його негативних і позитивних значеннях. Це буде ваш персональний "словник образів самотності". Ваше завдання - класифікувати образи, форми самотності, і описати їх. 3. "Мої опори" Існує стійка ілюзія, що інші люди, особливо якщо їх багато, можуть позбавити нас від самотності....

  Хто такі Інші? - Це усе ті, кого ми не вважаємо собою, але хто так само як і ми, є людьми. Ми  проявляємось  тільки у присутності іншого.  Ми завжди виступаємо "об'єктами" пізнання Іншого, і в силу цього самі стаємо суб'єктами, що пізнають. Наше пізнання  орієнтоване в зовні, де наше сприйняття шукає присутності Іншого, який може послужити для нас первинним дзеркалом, в якому ми почнемо відбиватися для того, щоб упізнати себе і зрозуміти, які ми. Сартр у своє знаменитій п'єсі    "За закритими дверима", написав: "Пекло - це інші".  Тортури іншими в цьому випадку триватиме, поки ми живі. Пекло інших виникає тоді, коли в їх очах ми перестаємо відбиватися і упізнавати себе. Пекло інших виникає тоді, коли для нас стає неможливим самопізнання. І вони вимагають усієї нашої концентрації на пізнанні їх.  У "бутті-для-себе" зникає людина. Світ перетворюється на безликий простір інших. Кожна ситуація "для-себе" призводить до зникненн...

Природа людини таємнича. Людина не самодостатня. У нас існує полюс іншості, який створює альтернативу усіму тому, що ми знаємо про себе. І цей полюс задає траєкторію нашого подальшого розвитку. Ми рухаємося від вже відомого у бік невідомого, за яким ховається таємниче і загадкове щось, властиве нашій природі, але що приймається на віру як допущення того, що воно є те, що перевершує нас. Таємничий світ душі людини певною мірою представляє небезпеку для буденного існування, оскільки там ховаються сили, непідвладні і некеровані. Ми мало що знаємо про них, але ми з ними стикаємося - у своїх афектах, в сновидіння, в їх проекціях на події життя і на інших людей.  Усередині себе ми маємо таємницю. Забутий досвід дитинства, витіснені враження, символічні послання життя, зміст колективної психіки, який виходить за рамки нашої суб'єктності в простір релігії, історії і культури. Розкриття таємниці відбувається у вигляді концептуалізації сенсу. Таємне послання події несе для нас потенціал сенс...

 

  Чим більше енергії потребує розв'язання поточної задачі , тим сильніша емоція повинна бути перед нею.  Емоції - є імпульсом до всіх наших дій. Якщо немає емоції, то немає і дій. Тоді ми перебуваємо у стані ліні. Значить дії можуть слідувати як після позитивних емоцій, так і після негативних. Який же механізм виникнення емоції? Емоція це сигнал, який дає нам мозок, після опрацювання (розуміння сенсу) зовнішньої або внутрішньої події.  І цей сигнал має заряд енергії.  Чим більше емоцій використовує людина, тим більше енергії вона отримує. Психоемоційний стан, в якому ми знаходимось на постійний основі, визначає нашу долю. Тому  корисно усвідомлювати, які емоції ми використовуємо, коли задовольняємо свої базові потреби.  Екологічно (коли діємо  з позитивної емоції) або токсично (коли імпульсом до дії у нас виступає негативна емоція)? Трохи про потреби. Систематизуємо їх таким чином: Складіть свою внутрішню карту, заповнивши таблицю

Процес внутрішніх трансформацій розпочинається з усвідомлення власного дискомфорту, внутрішніх протиріч і "дефіцитів", з яких народжується потреба привнести до свого життя певного роду зміни. Зміст цих змін на самому початку шляху може бути неочевидним - ми не завжди виразно розуміємо, що саме ми хотіли б змінити, чого саме нам бракує, з яким внутрішнім протиріччями ми стикаємося. Необхідно деякий час для того, щоб такий зміст став для нашої свідомості виразним. Після цього народжується мотивація до трансформації життєвих обставин, наслідком чого виступає формування потреби в роботі над собою. Ця техніка формує спрямованість свідомості до результату, змістом якого буде позбавлення від душевних невизначеностей, прийняття обставин, інтеграція життєвого досвіду, приріст сенсу та задоволеністю життям. Центральна тема техніки - образ внутрішнього  дискомфорту, того, що вимагає трансформації, усвідомлення і/або прийняття. 1.Вправа 1 Вправа 2 Вправа 3. Вправа 4